субота, 14 березня 2015 р.

Сценарій свята приуроченого 1025-літтю хрещення України-Русі та Покрови Пресвятої Богородиці, 71-й річниці з дня утворення УПА

Сценарій 
свята «Хай святиться Твоє імя»  
приуроченого 1025-літтю хрещення України-Русі та Покрови Пресвятої Богородиці, 
71-й річниці з дня утворення УПА 
Підготувала вчитель християнської етики Великоберезовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів  
Тернопільського району Тернопільської області 
Венета Любов Степанівна 
Звучить пісня «Душа»  Анастасія  Прачук 
Ведучий  Я твій… і хай не буде в тебе іншого, -  
Сказав Господь, подумавши про нас.  
Подумавши про праведних і грішних,  
Щоб світ позбувся кривди і образ,  
Щоб не ішли ми совісті супроти 
Й перекресливши зневір турботи, 
Щоб ми повірили, що є Господь. 
Сцена І 
Розмова княгині Ольги з князем Володимиром 
Князь:Знервовано ходить по кімнаті ) : Що робити? Як обєднати людей? Кожен тягне ковдру на себе. Князі не розуміють,  що з того користає ворог. Лиш в єдності наша сила. 
Княгиня: Що трапилось онуку?  
Князь: Княгине, біда. Немає єдності в державі, люд не розуміє, що коли кожен буде сам по собі народ загине. Порадь, бабусю, як обєднати князівства в одне ціле?  
Княгиня:  Володимире, ти - муж мудрий і літами зрілий, а мовиш мов дитина. Хіба можливо об’єднати  людей, в яких різна віра? 
Князь: Як різна? Ми віримо в Перуна, Дажбога, Велеса. 
Княгиня: От бачиш і сам дав відповідь. Різні боги – і люди чинять по-різному. А треба вірити в одного. 
Князь: Як ти? 
Княгиня: Так. Як я. Вірую в Єдиного Бога, що створив світ і нас людей, який любить всіх однаково: слабких і сильних, бідних і багатих. В цій  вірі - сила і спасіння нашого народу. 
Князь: Ти пропонуєш змінити віру, але це зрада наших богів. Хто знає чи наші люди повірять в твого Бога? 
Княгиня: Багато народів вірують в Нього. Він – Світло. Не лякайся. Бог – добрий,  про все подбає Сам. Буде нелегко. Ти думаєш я не вагалася? Ще й як! Але Господь покликав і я пішла. Дякую Тобі, Боже. (Хреститься і кланяється). 
Князь: Ти прийняла хрещення в Царгороді? 
КнягиняТак. Грецький цісар запропонував бути його жоною. Але я понад все люблю рідні землі  Пішла на хитрість – попросила його бути моїм хресним. Ти охрестишся у своїй Вітчизні – Русі –Україні. Приймеш віру християнську і буде тобі велика ласка Божа і народу нашому принесеш Світло спасіння.  
Князь: Як звати Бога в якого ти віриш? 
Княгиня: Ісус Христос – Син Божий, що віддав своє життя за нас. 
Князь: За нас? 
Княгиня: За нас. За те щоб мали життя вічне, як вічна Його любов. Ти – князь, ти – приклад для людей і ти – знаряддя Бога. Він кличе тебе. Послухай Його.(Князь задумується) 
Князь: Я вірю тобі. Не знаю чому, але дивне тепло огортає мою душу. 
Княгиня: То Божа любов торкається твого серця. Хай благословить тебе Господь на велику справу.        (Княгиня хрестить князя Він виходить. Вона клякає. Молиться.) 
Звучить пісня»_________________________________________________» 
           Вірш          Люблю тебе, мій Боже, і молю, 
Ні, не за себе, а за Україну, 
Її, повір, як матінку люблю, 
Таку, як є – печальну, соловїну. 
Дай, Господи, їй розуму і сили 
Напитись дай цілющої води,  
Щоб у безсмертя віру воскресилаБлагослови!!! 
                 Сцена ІІ 
(Заходить Нестор Літописець. Перед ним стоїть стіл на якому сувій паперу і гусяче перо. Молиться.) 
Нестор Літописець Благослови, Господи, мою працю, щоб нащадкам діяння передати.  ( Сідає за стіл, пише і читає) 
Нестор Літописець «Понад морем Руським учив святий апостол Андрій. Він був першим учнем і послідовником Ісуса Христа. Звідси й імя – Андрій Первозванний. Проповідував християнство в Європі та Азії. Відвідав Андрій і Корсунь, а звідти вирушив угору Дніпром. І сталося так, що він затримався на березі біля підніжжя гір. Вранці прокинувся і сказав учням, які були з ним: «Бачите оці гори? На них засіяє Божа благодать, і постане великий город і многі церкви Бог має здвигнути.» 
І увійшов на ці гори, благословив їх, і помолився Богу. І опісля там виник Київ.» 
Ведучий Ця напівлегендарна історія, яку розповів нам Нестор Літописець, яка підтверджена історичними фактами, засвідчує прагнення нашого народу до єдиного Бога. 
Ведуча Андрій Первозванний напророчив подію, яка сталася через 900 років – хрещення князем Володимиром України -Русі. 
Нестор Літописець: У літо 988-ме вийшов Володимир зі священиками на Дніпро і зібралося там люду сила-силенна. Забрели у воду, і стояли там одні по шию, інші по груди, дехто тримав дітей. Священики ж стояли на місці і творили молитви. Охрестившись розійшлись по домівках.» 
                                 (Виходить князь, звертається до людей в залі) 
 Князь Володимир. Нелегко було це зробити, бо одвіку ми молились богам Перуну, Дажбогу, Велесу, Стрибогу. Але тепер, отроку, маємо одного-єдиного Бога, що любить всіх, Який дарує нам вічне життя. Тепер ми – християни. 
Пиши, пиши, бо така твоя місія. А в мене своя… (Іде) 
Вірші: 1. Я обрав тебе на те, 
                Щоб ти не вмерла, 
                Щоб зі мною жила. 
                Тож ти радій, щаслива будь! 
                 Прийми цей дар, що ти – людина. 
                Іди вперед і не забудь, своє звання – християнина! 
              2.«Візьми свій хрест і йди слідом за Мною. 
                 І всюди прославляй Моє Ім’я. 
                 І не турбуйся, що буде з тобою –  
                 Про все твоє життя подумав Я. 
              3.Візьми свій хрест і йди слідом за Мною», -  
                  Спаситель каже кожному із нас. 
                «Я твою душу й тіло заспокою, 
                 Все, чого прагнув, ти одержиш враз». 
Ведучий:  Так 988 року Русь стала православною, великою й могутньою країною. І зажила наша держава новим, духовним, яскравим і багатим життям. 
Нестор Літописець. І звелів Володимир будувати церкви і приводити людей на хрещення – з усіх містечок і сіл. Посилає князь збирати у кращих людей дітей і віддавати їх у книжну науку. 
Ведучий І. Ще одна напівлегендарна історія. В книзі «Несторів літопис» Літ оповідається про те, як ще до хрещення, маючи намір взяти собі за дружину царівну Анну, князь Володимир вирушив у похід до Візантії, але по дорозі несподівано осліп. 
Ведуча. Лікарі не могли нічим зарадити, тоді священники у Корсуні порадили йому охреститися, після чого князь Володимир знову прозрів і прийняв рішення принести світло Христової віри на Батьківщину. 
Нестор Літописець. «Прийнявши хрещення, Володимир перемінився і просвітлів обличчям, пом’якшав вдачею, опанував запальність. Кілька разів на рік кидав князь клич, щоб приходили до нього жебраки і мандрівці, роздавав їм борошно  та крупи. А якщо хтось з хворих не міг прийти, то князь наказував вантажити хліб на вози і розвозити по місту». Будучи милосердним, не забував Володимир і про гостинність. У великому залі накривали довжелезні дубові столи, страви з яких діставалися навіть біднякам і і жебракам. Після хрещення єдиною мрією князя Володимира було повісити меч на стіну, щоб не проливати більше крові на ратному полі.» 
Вірші: Звав тебе народ ласкавим, 
             Називав теж «Сонцем Ясним», 
             Бо зробив ти край великим, 
             А свій люд багатим, щасним. 
Ти зібрав всі руські землі 
У одне-єдине ціле. 
І від моря аж по гори  Став Великий панувати. 
             Ти віддав в громаді владу 
             Всім найстаршим громадянам, 
             Сам став зверхнім судією 
             Й опікуном всім підданим. 
Християнську вніс ти віру 
У народ – мов цвіт обнови,  
Що красив нам нашу землю 
Світлом правди і обнови. 
            І побивши печенігів –  
            Жив з сусідами у згоді; 
            Лад поширював в державі 
            І добробут у народі. 
Тож за твого князювання 
Край зацвів, як квітка рожі – 
І за те ти в нас «Великий», 
А «Святий» у церкві Божій!... 
Ведучий. Православна церква зачислила князя Володимира до лику святих, давши йому найменування рівноапостольного. Подібно до того, як апостоли несли слово Христової науки країнам і народам, просвічуючи їх, так і князь Володимир, охрестивши народ України-Русі просвітив його Світлом істини. 
 Вірш: Похитнулися міри й виміри,  
Скільки зверглося вір, богів, 
Тільки Він стоїть, Володимире,  
Той, до кого ти нас привів. 
У сліпучому склепі атому, 
В лютім подиху всекінця 
Лиш виблискує на розп’ятому 
Рубіновість Його вінця. 
У нещадному сяйві розпаду 
Лиш чорнішою – тінь хреста. 
Вірим, княже наш, в свого Господа. 
В те, що з мертвих Він нам востав. 
 Пісня «________________________________» 
Ведучий. Золотою ниткою від княжих часів аж до сьогодні тягнеться особливе почитання Матері Божої як покровительки нашого народу. Адже йдеться не про земне, людське, але небесне, могуче заступництво, якого прагне кожна людина, родина, народ. 
Ведуча. У всіх нас є одна Мати-Марія. Це до неї ми йдемо зі своїми болями, проблемами: в Зарваницю, Почаїв, Страдч, Київ. Вона є всюди і завжди. Кожного вислухає, витре сльозу, наповнить серце радістю і огорне покровом безмежної любові і доброти. 
Ведучий.  Осінь, яка знову ступила на наш поріг, покрила землю всіма відтінками золота. Мелодійно наповнює душу спокоєм і роздумами. І ринуть ті думи в синє бездонне небо, з якого на землю спадає блакитний омофор – покров Діви Марії, яка безустанно благає Бога за кожного, хто до неї звертається. Це Вона віддала Свого Сина на спасіння наших душ. Це Її серце обливалося кров’ю, коли Його катували, і не перестає боліти за кожного з нас. Вона – Велика Мати, Вона – Захисниця, Вона – Покров. 
Золотокоса осінь подарувала нам свято Покрови, встановленню якого послужила подія , що трапилася 14 жовтня Х (десятого) століття 
Ведуча. «Царгород – столицю Візантії облягли араби, весь народ був у дуже великій тривозі. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де переховувалася її риза, правилося всеночне. Між великої кількістю людей молився про охорону міста Андрій Юродивий. Він бачив, як від царських воріт після закінчення відправи іде світлом одягнена Пресвята Богородиця у супроводі святого Івана Хрестителя та Івана Богослова. Підходить до престолу, клякає, довго молиться і плаче. Тоді встає, знімає зі своєї голови преясну хустку покров-омофор і широко простирає ї над народом в церкві. Видіння зникає. Святий Андрій, який бачив це видіння, зрозумів, що Божа Мати прийшла, щоб врятувати місто. Ця подій блискавкою рознеслася між людьми. Вороги відступили. Місто було врятоване. 
Вірш:   За все, за все сьогодні впаду ниць 
Перед Тобою, о Небесна Пані. 
За всю красу Господніх таємниць, 
Що світові чужі й незнані. 
      Я дякую за те, що під хрестом 
Колись за мене Ти молила Бога. 
Тоді перед зневаженим Христом 
Кровавилася Твоя душа убога. 
      За все минуле і майбутнє теж 
Схиляю розум, серце і коліна. 
Своїм бажанням не поставлю меж 
Лиш через те, що я Твоя дитина. 

Ведуча: Дякуємо тобі, Пресвята Матінко за Сина Ісуса, та те, що невтомно молиш Бога за нас. Прийми від нас слова подяки і квіти. 

Вірші: 
О Мати Божа! Ми  - Твої діти. 
Тобі сьогодні приносим квіти, 
Тебе благаєм, уклінно просим, 
До Тебе в небо ми руки зносим. 

Прийми нас, Мати, під Свій покров, 
Тобі даруєм серце і любов. 
Від нужд і горя нас збережи, 
В лихій годині нам поможи. 

Діти несуть корзину з квітами до фігури Матері Божої. 

Звучить пісня «_____________________________________» 

Ведуча. Особливо шанували в Україні Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козака на Січі була Покровська Церква, від порога якої вони вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів. 
Ведучий. Покровителькою і щирою захисницею була Небесна Мати для своїх дітей – воїнів УПА, які не шкодували свого життя для рідної України, яку вони прагнули бачити вільною та незалежною, за яку молились і за яку полягли в боях.         
      Всевишній Боже, світу Володарю, 
Прийми молитву мого серця спів: 
До стіп Твоїх складаю щиру дяку,  
Що українцем ти мене створив. 
      І що така велика і багата 
Моя землиця рідна, немов рай, 
За те, що я героям стався братом,  
Що, як вони, кохаю рідний край. 

       За те, що ти народові моєму 
Ніколи щедрих ласок не скупив, 
Що дав йому чарівну нашу мову, 
Чарівну пісню, наче диво з див. 
       Не опускай йог8о з своєї власті, 
Йому на власній поможи землі 
Здобути кращу долю і покласти 
Вінець невялий слави на чолі. 

 Звучить  пісня «_____________________________________» 

Ведуча. У 1912 році святий отець Пій Х так сказав до нашого єпископа Микити Будки: «Ваш народ не може загинути, бо має дві запоруки: ваш народ любить Євхаристійного Христа і Пречисту Діву Марію. З цими запоруками народ не може пропасти». 
Ведучий. Побожність нашого народу, любов до Пресвятої Богородиці, є найкращою запорукою того, що Вона ніколи не опустить нашого народу і заступиться за нього та випросить у Свого Сина ту превелику ласку свободи та незалежності для України – держави, яку князь Володимир охрестив і бачив її високо розвинутою і шанованою в цілому світі. 
Ведуча. Розвиток нашої держави і її майбутнє залежить від нас – сучасників: від наймолодшого до найстаршого. Якщо кожен буде знати історію свого роду, історію України, буде шанувати свої традиції, оберігати свою мову, шануватиме пам’ять своїх предків не тільки словами, але ділами, буде молитися щиро за свою Батьківщину, проситиме охорони в Матінки Божої і благословення для всього українського народу в Бога, тоді й досягнемо того, про що мріємо ми і за що віддали життя наші діди й прадіди. 
          (Виходить дівчина в українському костюмі з букетом із гілочок верби, калини та чорнобривців) 
Я – не окраїна, я – не руїна. 
Я – Україна, я –Україна! 
Навік обрала собі дорогу: 
Іду до Бога, іду до Бога. 
Кличу вас, люди, зліва і справа 
В святу державу, в мою державу, 
В країну сонця, добра й свободи 
Рушай, народе, рушай народе! 
Будем служити Богу одному 
І більш нікому, більш нікому! 
Лиш перед Богом я на колінах. 
Я – Україна, я – Україна! 
(Звучать слова за сценою) 
       «Просіть, - і буде вам дано, 
               Шукайте, - і знайдете, 
                 Стукайте, - і відчинять вам!» (Мт.7:7) 
Звучить гімн «Боже Великий Єдиний нам Україну храни 
                                                                 Жовтень 2013р. 
http://baptismofkievanrus.blogspot.com/

Немає коментарів:

Дописати коментар